Основною метою лікування хворих на артеріальну гіпертензію є максимальне зниження загального ризику серцево-судинних захворювань і летальності, котре передбачає не тільки зниження артеріального тиску (АТ), але і корекцію всіх виявлених факторів ризику.
Метою антигіпертензивної терапії є досягнення оптимальних або нормальних показників АТ (<140/90 мм рт. ст.).
У пацієнтів молодого та середнього віку встановлена безпечність і додаткова користь для подальшого зниження серцево-судинної захворюваності при досягнені рівня АТ <130/85 мм рт. ст. Особливо доведена користь подальшого зниження АТ (<130/85 мм рт. ст.) у хворих на цукровий діабет та осіб похилого віку.
Основні принципи антигіпертензивної терапії:
- Постійна гіпотензивна терапія, відмова від курсового лікування, що погіршує перебіг гіпертензії.
- Перевага надається препаратам 24-годинної дії, що дозволяє контролювати тиск вранці (коли зазвичай развиваються інсульти).
- Необхідно враховувати вплив гіпотензивної терапії на якість життя.
Тривалість періоду досягнення цільового АТ зазвичай складає 6-12 тижнів.
Дуже часто у пацієнта необхідною є комбінація антигіпертензивних препаратів. Під ефективною комбінацією розуміють – використання препаратів з різних класів, з різним механізмом дії, з метою отриманя додаткового гіпотензивного ефекту і зменшення небажаних побічних явищ.
Найпопулярніші комбінації:
- • діуретик + бета-адреноблокатор;
- • діуретик + інгібітор АПФ;
• діуретик + антагоніст рецепторів ангіотензину II;
• антагоніст кальцію групи ніфедипіну + бета-адреноблокатор;
• антагоніст кальцію + інгібітор АПФ.
Рандомізовані клінічні дослідження, що закінчилися, не довели суттєвих переваг жодного класу антигіпертензивних препаратів у відношенні ступеня зниження АТ. Головним критерієм вибору препарату є його здатність зменшувати серцево-судинну захворюванність та смертність при збереженні високої якості життя.
Контрольовані клінічні дослідження – основа доказової медицини – свідчать про незаперечну перевагу β-блокаторів та діуретиків.
Сьогодні широко використовуються різні групи бетаблокаторів, але, на нашу думку, суттєву перевагу має амфофільний бета-блокатор бісопролол.
Переваги бісопрололу:
• швидко і повністю всмоктується в ШКТ;
• оптимальне зв’язування з білками плазми;
• 50% метаболізується в печінці, тому рекомендований пацієнтам з захворюваннями жовчно-вивідних шляхів.
• 50% у незмінному вигляді виводиться нирками, тому рекомендований пацієнтам з ураженням сечовивідної системи.
Бісопролол – це сучасний селективний бета-адреноблокатор з унікальним профілем безпеки з сильною доказовою базою, що застосовується для ефективного лікування артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця та попередження прогресування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів різних вікових груп.
У хворих на артеріальну гіпертензію терапія β-блокаторами призводить до значного зниження ризику розвитку інсульту та застійної серцевої недостатності.
За рахунок високої селективністі бісопролол рекомендований пацієнтам з цукровим діабетом II типу, порушенням периферійного кровообігу, порушенням ліпідного обміну, у курців.
Подовжений період бісопрололу зумовлює відсутність синдрому відміни.
У медичному центрі «Салютас» працює команда кваліфікованих лікарів кардіологів, які допоможуть Вам подолати гіпертензію. Звертайтеся!