Синдром Рейно: синдром чи хвороба

Причини синдрома Рейно

Синдром Рейно — це приступи побіління пальців рук або стоп, рідко носа та вушних раковин. В основі цієї реакції лежить надмірна спастична відповідь дистальних артерій та шкірних судин на різні чинники (найчастіше холод, емоційний стрес), що відбувається через локальний дефект регуляції вазомоторних реакцій.

Розрізняють:

  • • первинний (власне хвороба Рейно);
  • • вторинний (синдром Рейно, що спостерігається при різних станах та захворюваннях).

Що може призвести до вторинного синдрому Рейно

  1. Системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, системна склеродермія, антифосфоліпідний синдром, синдром Шегрена, дерматоміозит і поліміозит, ювенільний ідіопатичний артрит, ревматоїдний артрит).
  2. Захворювання судин (хвороба Бехчета, хвороба Такаясу, хвороба Бюргера, гранулематозний поліангіїт Вегенера, гігантоклітинний артеріїт, інші системні васкуліти, мікроемболізація судин).
  3. Захворювання крові (кріоглобулінемії та кріофібриногенемії, хвороба холодових аглютинінів, синдром внутрішньосудинного згортання, лейкози і лімфоми, справжня поліцитемія).
  4. Синдроми, пов’язані з порушенням проходження нервового імпульсу (синдром верхньої апертури грудної клітки, синдром зап’ястного каналу, компресійний синдром, спричинений використанням милиць (ліктьових), сухотка спинного мозку, сирингомієлія).
  5. Вірусні захворювання (гепатити В і С, цитомегаловірус, папіломавірус).
  6. Бактерійні захворювання (Mycoplasma pneumoniae, Helicobacter pylori).
  7. Деякі групи лікарських засобів (препарати алкалоїдів ріжків, β-блокатори, пероральні контрацептиви, вінкристин, блеоміцин, метотрексат, циклоспорин, інтерферон α і γ, сульфасалазин).
  8. Професійні шкідливості (Вібрація, отруєння важкими металами та полівінілхлоридом, вплив холоду).
  9. Куріння.
  10. Вживання кокаїну.
  11. Акриловий манікюр.
  12. Психогенна анорексія.

В перебігу як хвороби, так і синдрому Рейно, вирізняють 3 послідовні фази:

  1. Фаза побіління (пальці на кистях та, часто, на стопах стають блідими, з‘являється порушення їх чутливості).
  2. Фаза синюшності (супроводжується онімінням та болем. Часто це спостерігається при синдромі Рейно).
  3. Фаза реактивної гіперемії (настає через 15-20 хв, супроводжується почервонінням, появою набряку, відчуттям жару та печіння шкіри).

Діагностика

Для розмежування первинного і вторинного феномену Рейно потрібно виключити потенційні фактори ризику первинного захворювання: ліки та токсини, нікотин, наркотичні засоби, усі професійні шкідливості, фактори навколишнього середовища.
У свою чергу, діагноз вторинного синдрому Рейно встановляється на основі додаткових методів дослідження:

  • • підвищення у крові рівня ревматоїдного та антинуклеарного фактору, запальні зміни у біохімічному аналізі крові;
  • • у разі негативних вищеописаних результатів необхідне дослідження функції щитоподібної залози, дослідження кріоглобулінів та електрофорез сироваткових білків. У разі позитивних результатів диференційну діагностику проводять з онкологічними захворюваннями, кріоглобулінемією, кріофібриногенемією;
  • • якщо судинний вазоспазм є асиметричним, проводиться плетизмографія, доплерографія судин, ангіографія. Відхилення в даних дослідженнях свідчитимуть про судинні захворювання.

Загальні рекомендації з лікування:

  • • уникнення тривалого перебування на холоді;
  • • абсолютна відмова від паління, наркотичних засобів, кави та напоїв, що містять кофеїн;
  • • уникнення стресів та емоційного перенавантаження;
  • • відмова від ЛЗ, що викликають вазоспазм.

З медикаментозного лікування використовують:

  1. Судиннорозширюючі засоби: блокатори кальцієвих каналів, наприклад ніфедіпін, що значно зменшує частоту, а в деяких випадках і тривалість епізодів вазоспазму. За його непереносності – амлодипін, ісрадипін, фелодипін. На тлі вираженої ішемії, множинних та рецидивуючих дигітальних виразок рекомендована інфузійна терапія: альпростадил (простагландин Е1).
  2. Антиагреганти (засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів), які призначають одночасно з вазодилататорами: пентоксифілін або низькомолекулярні декстрани (наприклад, реополіглюкін).

У разі неефективності консервативної терапії рекомендовано хірургічне лікування.
У медичному центрі «Салютас» є можливість отримати консультацію відповідних спеціалістів та пройти необхідні обстеження з метою верифікації діагнозу. Записуйтеся на консультацію, будемо раді Вам допомогти.