Кожна п’ята людина в світі страждає на алергію, так стверджують експерти. Невдовзі за їхніми прогнозами від алергії потерпатиме половина всього людства.
Як зрозуміти, чи дійсно ви страждаєте на алергію:
- • Чхання. При алергії напади чхання тривають день за днем без очевидної причини за відсутності нежиті.
- • Нежить (ринорея). При алергії виділення з носу зазвичай прозорі і водянисті, тоді як при простуді вони зазвичай жовтуваті і густіші.
- • Закладений ніс. При алергії слизова оболонка носової порожнини запалюється і товстішає, викликаючи закупорку носового каналу. Це призводить до порушення нормального відтоку слизу або навіть повністю його блокує.
- • Свербіж шкіри. Алергія – часта причина виникнення свербіння шкіри.
- • Кропив’янка – висипання на шкірі, які схожі на висип після контакту з кропивою.
- • Атопічний дерматит виникає в ранньому дитинстві. Свербіж при цьому буває настільки сильний, що заподіює величезні страждання хворому. Триває захворювання роками, з раптовими загостреннями і періодами ремісії (полегшеннями).
- • Свербіж в очах. Якщо у вас алергія, свербіж в очах виникає без зовнішньої причини. Цей стан може продовжуватись тижнями. Повіки зазвичай бувають червоними і припухлими.
Діагностика алергії обов’язково починається із визначення алергенів, до яких пацієнт має чутливість. Знаючи їх, можна вибудувати спосіб життя людини, включаючи дієту, так, щоб мінімізувати або виключити контакти з алергенами, які провокують хворобу.
Один із найважливіших етапів діагностики алергії – алергологічне специфічне тестування, яке включає встановлення причинного алергену (або алергенів), визначення типу алергічної реакції, характеру і ступеня імунних порушень, а також патогенетичних змін, типових для конкретного алергічного захворювання.
Які методи використовують для виявлення причини алергії?
1. Загальний аналіз крові.
Першим етапом діагностики будь-якого захворювання є загальний аналіз крові. У нормі кількість еозинофілів не перевищує 5% від загального числа клітин крові. Підвищення їх концентрації свідчить про розвиток алергічного процесу або паразитарних інвазій пацієнта.
2. Визначення рівня імуноглобулінів Е.
Згідно зі статистикою, більше ніж у 75% пацієнтів, алергологічний анамнез яких ускладнений спадковою схильністю, дослідження виявляє підвищений рівень IgЕ. Перевага тесту з визначення кількості імуноглобулінів класу Е – найвища достовірність з причини високої специфічності та чутливості. Недоліком є те, що аналіз не дозволяє встановити до якого саме з алергенів у пацієнта розвивається надчутливість.
3. Елімінаційні тести.
Елімінація алергену – це його видалення, уникнення контакту з ним. Найчастіше цей метод використовують при харчовій алергії. При цьому пацієнту призначають елімінаційну дієту – повне виключення з раціону передбачуваного алергенного продукту. Якщо після виключення продукту протягом 7-14 діб симптоми алергії проходять або значно слабшають, то можна говорити про те, що даний продукт є причиною алергії.
4. Проби на алергію (поділяються на кілька видів):
Скарифікаційні тести на алергію є найпоширенішим. Шкірні проби допомагають виявити сенсибілізацію, тобто підвищену специфічну чутливість організму до того чи іншого алергену у пацієнтів. Шкірні проби особливо ефективні для визначення алергенів, які попадають в організм через органи дихання, насамперед, побутових і пилкових алергенів. Шкірні проби знайшли широке застосування в алергологічній практиці завдяки цілому ряду переваг: високу чутливість і безпеки, методичної простоті, швидкому отриманню результату, відносно низькій вартості. Однак, шкірні алергопроби мають ряд протипоказань, тому можуть бути призначені тільки лікарем.
Проведення скарифікаційних шкірних тестів (алергологічні проби) залишається «золотим стандартом» для визначення причини алергічного захворювання.
Нашкірна проба – фіксування пов’язок з рідким алергеном на шкірі спини. Аплікаційна проба найчастіше проводиться при дерматитах нез’ясованої етіології. Оцінка результату проводиться через 48-72 годин.
Внутрішньошкірні проби на алергію проводяться, якщо скаріфікаціні тести дали хибнонегативний результат. Алерген спеціальним шприцом вводиться всередину шкіри.
Іноді лікар може призначити і провокаційні проби – назальну, кон’юнктивальну або інгаляційну. Алерген в безпечному розведенні вводиться на слизову оболонку очей, в носові ходи або за допомогою інгалятора в дихальну системи. Поява всієї симптоматики хвороби дозволяє точно виявити вид основного подразника.
5. Визначення специфічних IgE до алергенів
Імуноглобуліни класу Е (ІgЕ) беруть участь в алергічних реакціях I (негайного) типу. Якщо у крові пацієнта виявляються специфічні IgE, що зв’язуються з тим чи іншим алергеном, то цей алерген (алергени) можна вважати «винуватцем» алергічного захворювання.
Аналіз крові для визначення специфічних антитіл IgE використовують у тих випадках, коли шкірні проби не дали однозначного результату або не можуть бути виконані в згідно з наявністю у пацієнта протипоказань до них.
6. Метод молекулярної діагностики
Чіпова молекулярна алергодіагностика або компонентна діагностика алергії тест ALEX-2 (АЛЕКС-2) – це метод дослідження, який допомагає визначити наявність алергії на молекулярному рівні одномоментно до 117 екстрактів алергенів і 178 молекулам алергенів (білків цих самих джерел).