Артроз — захворювання суглобів. Під час цього захворювання повільно руйнуються хрящі всередині суглобів. З часом наростає запальний процес, руйнуються навколосуглобові тканини.
Артроз вражає понад 70% людей. За поширеністю артроз суглобів поступається лише онкологічним та серцево-судинним захворюванням. Чим старша людина, тим вища ймовірність виникнення артрозу.
Причини артрозу
Часто артроз розвивається без видимих причин, тому називається ідіопатичним чи первинним. Окремо виділяють вторинний артроз, який виникає через патологічну зміну в організмі. Можливі причини виникнення:
- • автоімунні хвороби (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак);
- • хвороби ендокринної системи;
- • травми (вивихи, переломи);
- • хвороби крові;
- • дисплазія сполучної тканини;
- • запальні процеси (туберкульоз, гострий гнійний артрит).
Види артрозу
Найчастіше зустрічається артроз колінного суглоба. Як правило ця форма хвороби діагностується у пацієнтів з надмірною масою тіла, порушенням обмінних процесів.
При артрозі гомілковостопного суглоба відбувається ураження гомілковостопного суглоба. Розвиток може спровокувати травма, розтягнення зв’язок, дисплазія, подагра, цукровий діабет. У деяких випадках провокуючим фактором може бути ревматоїдний артрит. Діагностується цей вид артрозу у людей з регулярним надмірним навантаженням на гомілковостопні суглоби (танцюристи, спортсмени, жінки, що носять високі підбори).
Розвиток артрозу шийного відділу хребта відбувається через недостатню рухливість шийного відділу, ожиріння, перенесені травми. У групі ризику перебувають люди з сидячою роботою. Основні симптоми — обмежена рухливість суглоба, запаморочення, біль голови, переднепритомний стан.
Наявність вроджених дефектів плечового суглоба або надмірне навантаження можуть спровокувати виникнення плечового артрозу. Підвищена можливість отримати хворобу у маляра, штукатура і т.д.
Артроз тазостегнового суглоба провокують вікові зміни тканин суглоба. У більшості випадків такий діагноз ставлять тим людям, вік яких перевищує 45 років.
При спондилоартрозі відбувається ураження суглобів та хрящів хребта. У більшості випадків такий діагноз ставиться людям, вік яких перевищує 70 років. Основна кількість випадків такого артрозу спостерігається у жінок, оскільки з віком у них знижується рівень естрогену.
Основні чинники ризику розвитку артрозу
- • ненормоване фізичне навантаження;
- • ожиріння;
- • вік після 45 років;
- • оперативні втручання суглобах;
- • гормональні розлади;
- • часті травми;
- • спадковість.
Діагностика
Після збору анамнезу проводиться рентгенологічне дослідження ураженого суглоба. У пацієнта з такою патологією відбувається звуження суглобової щілини, можуть спостерігатися відходження кісткових розростань, остеофітів. У деяких випадках може спостерігатися втрата стабільності суглоба, внаслідок чого виникають підвивихи.
За допомогою рентгену визначаються:
- • Наявність сумнівного артрозу. Визначається, наскільки звузилася суглобова щілина, поява невеликих остеофітів.
- • Наявність м’якого артрозу. Такий діагноз означає хорошу візуалізацію остеофітів, проте під сумнів звуження суглобової щілини.
- • Наявність помірного артрозу. Сталося явне звуження суглобової щілини, не видно остеофітів. У деяких випадках, якщо встановлений такий діагноз, на рентгені може виявлятися кісткова деформація.
- • Наявність важкого артрозу. При такому діагнозі значно звужується суглобова щілина і формуються великі остеофіти. Також відбудеться повна деформація суглоба.
Лікування
Головна мета терапії — зупинка процесів руйнування хрящової тканини та максимальне збереження рухової функції суглоба.
Немедикаментозне лікування
- • Виключення тривалої ходьби, довгого стояння, носіння важких предметів.
- • Контроль ваги, її зниження (при ожирінні).
- • Лікувальна фізкультура (під час ремісії за призначенням лікаря).
- • Напівпостільний режим (при загостренні).
Медикаментозне лікування
Призначення лікарських препаратів проводиться тільки лікарем, який підбирає ефективний засіб та його дозування.
- • Нестероїдні протизапальні препарати.
- • Гормонотерапія (внутрішньосуглобове введення глюкокортикостероїдів).
- • Хондропротектори.
- • Фізіотерапія
Для усунення хворобливості, зниження активності запального процесу, поліпшення мікроциркуляції призначають:
- • При загостренні — лазеротерапія, магнітотерапія, УФ-опромінення.
- • При ремісії електрофорез, фонофорез.
Хірургічне лікування
Операція показана за відсутності ефекту від консервативного лікування та на пізніх стадіях.
- • Радикальна – при значних руйнуваннях суглоба проводять заміну на штучний імплантат.
- • Паліативна — необхідна для покращення самопочуття пацієнта. Проводиться для видалення нежиттєздатних ділянок суглобових поверхонь у поєднанні з остеотомією та корекцією осі кісток.