Нетримання сечі – це патологічний стан, що є досить поширеним явищем у чоловіків та жінок старшого віку та характеризується мимовільним виділенням сечі. Нетримання сечі спричиняє значні порушення якості життя людини, призводить до соціальної та психологічної дезадаптації.
Нетримання сечі є мультифакториним захворюванням, тобто причина його виникнення може бути не одна. Серед великої кількості причин виділяють:
- • входження жінки у клімактеричний період;
- • патологічні стани, що виступають причиною розладів роботи органів малого тазу (цукровий діабет, ожиріння, пухлини, розсіяний склероз, запальні та дегенеративні зміни спинного мозку, травми хребта, перенесені операції на органах малого тазу тощо);
- • важкі пологи в анамнезі;
- • хронічні запальні процеси сечостатевих органів, які тривають роками, з часом можуть бути причиною нетримання сечі;
- • жінки спортсменки, які займаються силовими видами спорту відносяться до групи ризику з розвитку нетримання сечі.
Розрізняють три види нетримання сечі:
- 1. Стресове нетримання сечі. Виникає внаслідок недостатності сфінктера сечовипускного каналу у відповідь на підвищення внутрішньочеревного тиску. Стресове нетримання сечі спостерігається при чханні, сильному сміху, кашлі, інтенсивних фізичних навантаженнях тощо.
- 2. Невідкладне нетримання сечі. Виникає після дуже сильного позову до сечовипускання і є неконтрольованим, тобто людина не може його стримати вольовим зусиллям. Частим симптомом також є, відчуття надмірного тиску в ділянці сечового міхура, відчуття неповного спорожнення сечового міхура після сечовипускання.
- 3. Поєднання перших двох видів нетримання сечі називають змішаним видом мимовільного сечовипускання.
При появі перших проявів нетримання сечі, пацієнт повинен чітко розуміти, що необхідна допомога спеціаліста, зокрема це консультація лікаря-гінеколога, лікаря-уролога.
В процесі діагностики мимовільного сечовипускання, лікарі застосовують допоміжні діагностичні заходи такі як: огляд, ведення щоденника сечовипускання, ультразвукова діагностика органів черевної порожнини та зокрема органів малого тазу, цистоскопія, екскреторна урографія, дослідження динаміки процесу сечовипускання тощо.
При встановленні діагнозу, лікар вирішує подальшу тактику та призначення лікування з урахуванням віку пацієнта, анамнезу захворювання та анамнезу життя, вираженості проявів захворювання.
Лікування нетримання сечі
Лікування мимовільного сечовипускання існує двох видів, оперативне і консервативне.
При стресовому нетриманні сечі найчастіше застосовують радикальний вид вирішення проблеми, тобто оперативне втручання. Мета операції, це зміцнення м’язів та зв’язок тазового дна. В сучасній практиці та в молодих пацієнток часто застосовують пластику піхви та введення препаратів, що створюють ефект плюс тканини.
При невідкладному нетриманні сечі, у переважній більшості випадків застосовують консервативні методи лікування, а саме це фізіотерапевтичні методи лікування та вправи спрямовані на тренування м’язів тазового дна.
Необхідним компонентом лікування нетримання сечі не залежно від його виду, є психологічна підтримка жінки та виведення її з стану депресії, часто це можливо за активної участі у лікування лікаря психотерапевта. Бувають випадки коли нетримання сечі носить неврологічний характер, тому важливим є залучення лікаря-невролога із призначенням відповідного лікування.
У медичному центрі «Салютас» лікарі націлені на результат з метою збільшення не лише тривалості життя, але і покращення його якості. Тут Ви зможете отримати комплексну допомогу та вирішення проблеми пов’язаної зі здоров’ям.