Остеоартроз — незапальне дегенеративне захворювання суглобів, що спричиняє біль, обмеження рухливості, деформацію внутрішньосуглобових структур.
Захворювання провокує деформацію усіх компонентів суглоба: капсулу, синовіальну оболонку, хрящ, субхондральну кістку, зв’язки, навколосуглобові м’язи. Патологія може почати розвиватися у молодому віці. За статистичними даними, з ним стикається близько 80% населення віком 50-60 років.
Причини
Суглобові поверхні кісток, що формують зчленування, покриті хрящовою тканиною. Остання виконує роль амортизатора, забезпечує гладке ковзання та запобігає тертю кісток при рухах суглоба. При рухах хрящова тканина постійно травмується, потім регенерує.
При порушеннях трофіки регенерація сповільнюється та хрящ не встигає відновлюватися. В результаті пошкоджень, що накопичуються, змінюється структура хрящової тканини, що посилює дистрофію. Хрящ частково втрачає свої функції, а тертя між суглобовими поверхнями кісток посилюється. Зони найбільшого тиску з часом оголюються, що запускає дегенеративні зміни кісткової тканини.
Кісткові нарости травмують інші суглобові елементи, що провокує розвиток запалення, потім змінюється склад синовіальної рідини та дегенеративні зміни охоплюють весь суглобовий комплекс. В результаті зчленування втрачає свої функції, а кістки стають нерухомими.
Причинами розвитку остеоартрозу можуть бути такі стани:
- • уроджене зниження витривалості суглобів;
- • патології сполучної тканини;
- • ендокринні порушення;
- • невропатії;
- • метаболічні розлади;
- • зайва вага;
- • порушення мікроциркуляції;
- • аномалії структури зчленувань;
- • дефіцити вітамінів та мінералів;
- • вікові зміни.
Пусковий фактор розвитку хвороби — підвищене навантаження на суглоб, травма чи запалення.
Види
Залежно від кількості залучених суглобів виділяють такі клінічні форми захворювання:
- • моноартроз;
- • олігоартроз;
- • поліартроз.
З урахуванням патогенетичного механізму остеоартроз буває:
- • первинним ідіопатичним (вроджена функціональна нестійкість суглоба з невідомих причин);
- • вторинним (розвивається і натомість іншого патологічного стану).
Дегенеративно-дистрофічні зміни можуть відбуватися у будь-якому суглобі. Найчастіше уражаються дрібні суглоби кистей, великі опорні зчленування та суглоби хребта.
Ступені остеоартрозу
- • Нульова — безсимптомний розвиток.
- • Перша — прогресуючі дегенеративні змінами хрящової тканини, симптоматика виражена слабо; ниючий біль після навантажень, у суглобах відчувається хрускіт.
- • Друга — зміни відбуваються у кістковій тканині; обмеженість рухів, хрускіт та зниження толерантності до навантажень.
- • Третя — звуження суглобової щілини та множинні крайові нарости на кістках; функції суглоба значно обмежуються.
- • Четверта — суглобова щілина різко звужується, суглобові поверхні кісток деформовані грубими множинними остеофітами; функції суглоба втрачаються.
Симптоми
Остеоартроз проявляється болями у суглобах. Перші прояви захворювання — слабкі ниючі болі після навантажень. У міру руйнування хряща з’являються механічні болі при навантаженнях, зумовлені ушкодженнями суглобового комплексу. Руйнування хряща супроводжується його фрагментацією. При утиску тканин виникають різкі «блокадні» болі. Як правило, вони з’являються за певних рухів і змушують пацієнта свідомо їх контролювати та уникати.
Проявом остеоартрозу також вважається тугорухливість суглоба. Спочатку амплітуда рухів зменшується лише після відпочинку. У міру прогресування патології зниження функцій суглоба стає незмінним.
Розростання остеофітів провокує крепітацію (клацання або хрускіт при русі). У міру посилення захворювання краю кісток товщають, деформація суглоба стає помітною візуально.
Діагностика
Найчастіше захворювання діагностують на 2-3 стадії, за наявності виражених рентгенологічних ознак. Діагностика на ранніх стадіях є складною, оскільки на початку остеоартроз розвивається безсимптомно.
За наявності ознак запалення додатково проводиться УЗД суглобів чи МРТ.
При виявленні остеоартрозу пацієнту призначають комплексне обстеження, спрямоване визначення причин розвитку захворювання. Можуть знадобитися консультації ревматолога, імунолога, ендокринолога.
Лікування
Лікування проводиться комплексно та спрямоване на уповільнення прогресування захворювання. Домогтися нормальної роботи ураженого суглоба можна консервативними способами. У запущених випадках кісткові зчленування зазнають незворотних змін, скоригувати які можна лише шляхом заміни суглоба на штучний протез.
Комплексне лікування остеоартрозу включає такі методи:
- • Зниження навантаження на суглоб.
- • Медикаментозне лікування (знеболюючі, хондропротектори, вітамін Д).
- • Внутрішньосуглобові ін’єкції.
- • ЛФК.
- • Хірургічне лікування остеоартрозу рекомендовано при швидкому прогресуванні дегенеративних змін. Виконують малоінвазивні операції із застосуванням ендоскопічного обладнання (артроскопія).
Профілактика
Профілактика полягає у веденні здорового способу життя з такими ключовими елементами:
- • відсутність шкідливих звичок;
- • раціональне харчування;
- • помірна фізична активність;
- • заняття щадними видами спорту;
- • раціоналізація режиму праці та відпочинку.
У разі виникнення захворювань важливо своєчасно звертатися за медичною допомогою та проходити повноцінне лікування.
Дієта
Раціональне харчування є важливим фактором у профілактиці та лікуванні остеоартрозу. Для збереження та поліпшення здоров’я суглобів необхідно харчуватися збалансовано, вживати достатньо білка.