«Якщо в стаціонарі лікар не призначив крапельниці, то це поганий лікар і взагалі погана лікарня!». Це реалії з якими дуже часто стикаються медичні працівники. Давайте спробуємо розглянути детальніше, де тут правда, а де міф і чи справді лікарська форма препарату впливає на її ефективність.
Найбільш поширені лікарські форми препаратів — таблетки та ін’єкції (внутрішьом’язове та внутрішньовенне введення ліків, струминне і краплинне). Ці методи введення відрізняються лише швидкістю дії препарату, але аж ніяк не силою їх дії. Ін’єкційні методи введення застосовують тоді, коли неможливим є пероральний прийом ліків, коли є термінальні стани які загрожують життю пацієнта та потребують негайного впливу лікарського засобу, але при першій можливості призначення перорального прийому, вибір зупиняється саме на цьому варіанті.
Для того щоб зрозуміти, чому лікар обирає саме той, а не інший метод введення препарату, потрібно мати уявлення про перебіг самого захворювання, можливості пацієнта, щодо амбулаторного чи стаціонарного лікування тощо, а не лише бажання пацієнта «прокапатися».
Якщо до прикладу, пацієнту показано ін’єкційне введення антибіотиків, то чи можна, щоб пацієнт самостійно вводив собі ліки? Відповідь – Ні! Чому?
Для того аби здійснювати внутрішньом’язові ін’єкції, потрібно мати спеціальну освіту медичного працівника, оскільки неправильне виконання ін’єкції може призвести насамперед до інфікування ділянки, де здійснюється укол, можуть виникати побічні реакції ліків у вигляді анафілактичного шоку/набряку Квінке тощо, які потребують негайного медичного втручання. Якщо цю маніпуляцію виконують в умовах стаціонару чи поліклініки, медичні працівники готові до даної ситуації і знають першочергові дії, щодо збереження життя та здоров’я пацієнта. Введення ліків внутрішньовенно вимагає ще більшої уваги та пильності і неправильна тактика при цій маніпуляції може закінчитися летально.
Як потрібно лікувати гематоми та інфільтрати, що залишаються після ін’єкцій?
Перш за все слід розуміти, що такі явища як гематоми та інфільтрати не чинять загрози для життя та здоров’я пацієнта (у переважній більшості випадків) та проходять через кілька тижнів. Щоб їх позбутися, можна робити йодову решітку в місці ін’єкції, компреси, гепаринові мазі тощо.
Чи можна самостійно всупереч рекомендаціям лікаря замінювати лікарську форму препарату? Відповідь – Ні!
Якщо лікар призначає ліки у певній формі, він сподівається на прогнозований результат, вибираючи метод введення ліків, враховує всі індивідуальні особливості пацієнта та його можливості, тому категорично заборонено здійснювати самопризначення. Також, це стосується випадків, коли іде схематична зміна способу введення, наприклад якщо на початку антибіотикотерапії було призначено ліки в ін’єкціях (3 – 4 дні) , а потім перехід на таблетовану форму. Часто для «пришвидшення» ефекту, пацієнти продовжують ін’єкційний метод введення, це не є виправданим, оскільки біодоступність препаратів, як ми вже говорили є однаковою не залежно від форми введення.
Підсумувавши, робимо висновок:
- • метод введення ліків визначає лікар і його рекомендацій необхідно неухильно дотримуватися;
- • ін’єкції повинен робити медичний працівник та виключно в стаціонарних/амбулаторних умовах;
- • періодичне «прокапування аби підтримати організм» є радше забаганкою пацієнта і необґрунтованим витрачанням коштів, оскільки найчастіше в даному випадку застосовуються ліки, що не мають доказової ефективності.
У медичному центрі «Салютас» Ви маєте можливість виконати всі необхідні маніпуляції, що стосуються введення ліків без загрози та шкоди для здоров’я. Записуйтеся на консультації та медичні процедури, будемо раді Вам допомогти.