Контактний дерматит — гостре ураження шкірних покривів запального характеру, яке розвивається внаслідок впливу алергенів та інших подразників. Це можуть бути хімічні фактори (кислоти, солі), фізичні (ультрафіолетові промені, низькі температури) або біологічні (гусінь, рослини).
До числа провокуючих факторів відносяться:
- • спадкову схильність, особливо, якщо у близьких родичів було діагностовано алергічний дерматит;
- • атопічні хвороби, такі як екзема, бронхіальна астма, поліноз;
- • дисфункцію органів травного тракту (дисбактеріоз);
- • зниження імунного захисту;
- • хронічні інфекційні осередки;
- • часті стресові ситуації.
Серед найчастіших причин алергічного контактного дерматиту варто виділити лікарські засоби, вироби зі шкіри, лак для нігтів, парфумерію, фарбу для волосся.
Характерні ознаки
Запідозрити розвиток контактного дерматиту можна на підставі наступних клінічних симптомів:
- • виражений свербіж;
- • локальний набряк;
- • почервоніння;
- • висипання (пухирі з серозною рідиною);
- • гнійники (в разі приєднання вторинної інфекції через пошкоджені шкірні покриви при розчісуванні);
- • лущення шкіри.
При прогресуванні захворювання може уражатися волосиста частина голови, шкіра обличчя, повік, губи, шиї, кисті, стоп, а також шкіра тулуба.
Можливі ускладнення
Тривале збереження симптомів контактного дерматиту підвищує ризик розвитку таких ускладнень, як:
- • зміна кольору шкіри (дисхромія, пігментація);
- • рубцеві зміни;
- • атрофічні процеси, коли локально зменшується товщина шкірних покривів;
- • піодермія, коли відбувається інфікування шкірних покривів.
Крім того, відсутність лікування контактного дерматиту може призвести до розвитку екземи. Швидкість прогресування дерматиту залежить від наявності супутніх хронічних захворювань у людини (цукровий діабет), агресивності подразника, а також чутливості організму до провокуючого фактору.
Діагностичні заходи
Постановка діагнозу контактного дерматиту ґрунтується на клінічних симптомах. Лікар насамперед з’ясовує професію пацієнта, наявність шкідливості, а також розпитує про використання парфумерії, шампуню, косметичних засобів, побутової хімії та інших можливих алергенів.
Далі лікар проводить огляд шкірних покривів, звертаючи увагу на чисті ділянки і зону ураження. За відсутності зв’язку між впливом провокуючого фактора і появою симптомів фахівець може запропонувати проведення алергічної проби.
Шкірна проба полягає в наступному: на шкіру спини наклеюється пластир з мінімальною кількістю алергенів, після чого через дві і чотири доби оцінюється реакція організму.
Методи лікування
Після постановки діагнозу лікар визначає схему лікування. Вона може включати наступні пункти:
- • усунення контакту з провокуючим фактором;
- • дотримання гіпоалергенного дієтичного раціону харчування з виключенням гострих, пряних, копчених страв, цитрусових, меду;
- • прийом антигістамінних препаратів;
- • місцеву терапію (примочки, підсушуючі пасти, гормональні мазі, прийом антибактеріальних препаратів у разі інфекційного ураження шкіри).
При важкому перебігу алергічного контактного дерматиту, коли спостерігається ураження більше 20% шкірних покривів, лікар призначає системне введення гормональних препаратів (преднізолон) протягом тижня, з поступовим зменшенням дози аж до повного скасування.
Крім мазі на основі глюкокортикостероїдів на шкірні покриви наносяться зволожуючі, пом’якшуючі засоби.
Профілактика
Прогноз при контактному дерматиті сприятливий. У більшості випадків захворювання повторно не розвивається, його вдається вилікувати за 2 тижні (за умови, якщо пацієнт звернувся на початку захворювання і усунув вплив провокуючого фактора).
Профілактика захворювання полягає лише у відсутності контакту з алергеном. У разі, якщо це неможливо, пацієнту рекомендується:
- • використання захисних засобів (рукавички, маски);
- • очищення шкіри після контакту з алергеном;
- • ретельний вибір побутової хімії, парфумів, косметики, засобів особистої гігієни, одягу.
Перераховані вище рекомендації дозволяють знизити ризик розвитку контактного дерматиту. Якщо все ж з’явилися перші ознаки захворювання, не слід займатися самолікуванням, необхідно негайно проконсультуватися з фахівцем.