Тривога — це стан організму при якому ми за щось хвилюємося, переживаємо, турбуємося. У своєму житті більшість людей відчувають тривогу. Але при тривалій тривозі виникає генералізований тривожний розлад – один з різновидів психічного розладу, для якого характерна наявність занепокоєння, страху перед майбутніми подіями або у відповідь на те, що відбувається на даний момент.
Серед тривожних розладів можна виділити такі форми:
- ● фобії;
- ● паніка;
- ● страх перед відкритим простором;
- ● страх соціуму;
- ● посттравматичний стрес.
До факторів ризику відноситься жорстоке поводження в дитячому віці, сімейні сварки, бідність, депресії, розлад особистості, прийом наркотичних препаратів, гіпертиреоз (надлишкова продукція гормонів щитоподібної залози), зловживання кофеїном, алкогольними напоями, феохромоцитома (пухлина наднирників).
Клінічні прояви
Симптоматично тривожний розлад може проявлятися:
- ● панічними відчуттями;
- ● страхом;
- ● розладом сну у вигляді безсоння, частого пробудження в нічний час;
- ● занепокоєнням;
- ● надмірною збудженістю;
- ● вираженим потовиділенням;
- ● задишкою;
- ● прискореною частотою серцевих скорочень;
- ● відчуттям поколювання в області рук, ніг;
- ● сухістю в роті.
Без своєчасного початку лікування тривога може призвести до розвитку таких ускладнень, як:
- ● зниження самооцінки;
- ● безсоння, внаслідок чого людину турбує постійний біль голови, нездужання, спостерігається дратівливість, прагнення хворого до ізоляції;
- ● емоційне виснаження;
- ● присутність відчуття безнадійності;
- ● зниження когнітивних функцій.
Через наявність хронічної тривоги людина не може відповідати вимогам соціуму, йти «в ногу» із сучасним світом, що може супроводжуватися втратою роботи, матеріальними проблемами, сімейними конфліктами.
Тривога є одним з провідних факторів розвитку депресії, яка при прогресуванні може призвести до появи суїцидальних думок у хворого. Нерідко людина з тривожним розладом намагається полегшити свій стан шляхом вживання великої кількості алкоголю та частого куріння.
Крім ускладнень з боку психоемоційного стану, у пацієнта спостерігається дисфункція внутрішніх органів. Вона може виявлятися у вигляді:
- ● синдрому подразненого кишечника;
- ● диспепсії;
- ● коливання маси тіла;
- ● втрати інтересу до колишніх захоплень;
- ● зниження сексуального потягу;
- ● болю голови;
- ● напруги м’язів.
Тривала присутність тривоги здатна пригнічувати імунну систему, що, в свою чергу, призводить до загострення хронічних захворювань, вірусного, бактеріального інфікування, розвитку автоімунних хвороб.
Як виявити та вилікувати хворобу
Для встановлення діагнозу потрібна наявність вищеперерахованих симптомів протягом півроку. Діагностикою захворювання займається психотерапевт, психіатр, невролог та інші вузькопрофільні фахівці, консультація яких необхідна за наявності супутньої патології. Основним завданням лікування є зменшення симптомів тривоги, підвищення якості життя хворого.
Лікувальний комплекс визначається з урахуванням віку пацієнта, його способу життя, соціальної активності, а також наявності алергій, хронічних хвороб. На сьогодні немає певної схеми терапії, яка може допомогти всім хворим з тривожним розладом. Схема терапії підбирається індивідуально і під час лікування може коригуватися.
Лікар може рекомендувати:
- ● зміну способу життя (виконання фізичних вправ, відновлення сну, відмову від алкоголю, куріння, обмеження кофеїну);
- ● когнітивно-поведінкову терапію, яка може проводитися під час особистого візиту пацієнта до лікаря або у формі дистанційної роботи. Сімейна терапія дозволяє працювати з усіма членами сім’ї, які, в тому числі, можуть відвідувати психолога в індивідуальному порядку;
- ● художню, ігрову терапію, коли спілкування з дитиною відбувається через гру. Таким чином, вона через художню діяльність висловлює свої емоції;
- ● прийом лікарських засобів (антидепресантів, бензодіазепінів);
- ● виконання вправ для розслаблення, дихальні вправи.
Тільки комплексний підхід дозволяє досягти стабілізації психоемоційного стану людини.